Блок живлення для LED-стрічки та драйвер: напруга, потужність, IP

Джерело сталої напруги (CV) видає фіксовані 5, 12, 24 або 48 В, а струм залежить від навантаження. Воно живить усе з власними резисторами чи драйверами: LED-стрічки, неон, модулі для вивісок, магнітні треки 48 В, світильники 12 В. Його й називають блоком живлення.

Драйвер сталого струму (CC) видає фіксований струм — 300, 350, 500, 700, 1 050 мА тощо, а напруга плаває в заданому діапазоні, наприклад 24–42 В. Він живить світильники з голими діодами без власної схеми: панелі, даунлайти, прожектори, трекові споти, матриці COB. Світлодіод — струмовий прилад: на фіксованому струмі світить стабільно, на фіксованій напрузі без обмеження струму згорає за секунди.

Перевірка проста. «12 V» чи «24 V» на навантаженні — потрібен блок сталої напруги на стільки ж вольт. «350 mA, 30–36 V» — драйвер на 350 мА з діапазоном, що охоплює 30–36 В.

Напруга блока й навантаження мають збігатися. Якщо систему ще обираєте:

• 24 В — оптимум для більшості підсвіток: удвічі менший струм, ніж при 12 В, тонші дроти, менше падіння напруги, лінії до 10 м від однієї точки.
• 12 В — відрізки до 5 м, автомобільні й автономні системи з акумулятором 12 В.
• 48 В — магнітні треки й довгі магістралі.
• 5 В — адресні стрічки WS2812 і LED-модулі екранів.

Складіть потужність навантаження й додайте 20 %. Причини конкретні: на межі блок гріється сильніше й служить менше, пусковий струм довгої стрічки перевищує номінал, конденсатори з часом втрачають ємність.

P_блока = P_{навантаження} × 1,2. Для стрічки P_{навантаження} = довжина × потужність на метр, для світильників — сума їхніх потужностей.

Приклад 1. Контурна підсвітка стелі: 8 м стрічки 24 В по 14,4 Вт/м. 8 × 14,4 = 115 Вт; × 1,2 = 138 Вт → блок 150 Вт.

Приклад 2. Магнітний трек: 6 спотів по 12 Вт і лінійний модуль 24 Вт. 72 + 24 = 96 Вт; × 1,2 = 115 Вт → драйвер 120 Вт 48 В, а із запасом під нові світильники — 150 Вт.

Приклад 3. Вивіска: 60 модулів по 0,72 Вт на 12 В. 43 Вт; × 1,2 = 52 Вт → блок 60 Вт.

Надмірний запас теж шкодить: блок на 350 Вт під стрічку на 30 Вт працює неефективно, а вентилятор шумить даремно. Оптимум — навантаження 60–80 % номіналу.

Герметичний блок теж не ставлять будь-куди: без руху повітря він гріється сильніше за відкритий, і ресурс падає. Кожному блоку потрібні 5–10 см вільного простору довкола і не більше 40 °C.

На лінії 12 В кожен метр дроту 0,75 мм² при струмі 5 А забирає близько 0,25 В, а 4 м — уже 1 В, тобто 8 % напруги. Тому блок ставлять якомога ближче до стрічки, для струмів понад 5 А беруть дріт 1,5 мм², а стрічки довші за 5 м живлять з обох кінців або із середини. На 24 В ці втрати у відсотках учетверо менші.

На вході 220 В блок захищають автоматом. Добрі моделі мають захист від короткого замикання, перевантаження й перегріву з автовідновленням. Якщо блок «клацає», а стрічка блимає, спрацював захист від перевантаження: навантаження більше за номінал.

Стрічку на блоці сталої напруги димують PWM-димером на 12–24 В між блоком і стрічкою — з пультом, сенсорною панеллю або Wi-Fi. Блок лишається звичайним. У світильниках на драйверах сталого струму димування закладене в драйвер: шукайте позначку TRIAC (під звичайний настінний димер), 0–10 В, DALI або PUSH. Недимований драйвер із настінним димером мерехтітиме або вийде з ладу.

Бюджетні блоки нормально працюють у меблях і закритих нішах при помірному навантаженні. Mean Well і джерела того ж класу виправдані там, де відмова дорога: стеля, яку доведеться розбирати, вивіска на висоті, вулиця з перепадами температур, об’єкт із гарантійними зобов’язаннями перед замовником. Серії LRS (відкриті, 35–350 Вт), LPV (герметичні, 20–150 Вт) і HLG (герметичні з димуванням, 40–600 Вт) мають стабільну напругу, повний набір захистів і гарантію виробника від 2 до 7 років. Різниця в ціні окупається першим же виїздом на ремонт, якого вдалося уникнути.